Адже це справжня подорож у дитинство, що сколихує море спогадів – і радісних, і щемливих. Це спогади про першу ляльку, про затишні святкування Різдва чи Нового року в сімейному колі, про обмін подарунками й очікування дива.

Окремого приміщення для цієї колекції поки що нема, тому ляльки займають частину житлового будинку. Нещодавно господар спеціально добудував ще одну кімнату, аби лялечкам не було затісно. Вони щільно сидять на полицях, закріплені на гойдалках під стелею та стоять на підлозі.
Треба пересуватися обережно, аби не зачепити якусь фігурку! Дивує також, що колекцію ляльок і іграшок збирає чоловік – відомий кухар, підприємець, літератор.

   - Кілька років тому я займався торгівлею, закуповував різні сувеніри, іграшки, і пара ляльок залишилася непроданою, - розповів Сергій Коноваленко. - Забрав цих дівчат додому, думав, може, комусь подаруємо. Потім гарну порцелянову ляльку нам подарували друзі. Ще одну пару в українському вбранні я примітив у магазині в Скадовську, коли ми їхали на відпочинок. Але вирішив не купувати, адже ми з родиною їхали на відпочинок. Сини це побачили й подарували мені цю пару. Так я почав цікавитися цією темою. Нині у моїй колекції є як раритетні ляльки зі столітньою історією, так і сучасні. До слова, це задоволення недешеве. Лялька може коштувати, як б\у іномарка. Однак мені неприємно, коли люди запитують про вартість цієї колекції. Для мене вона безцінна!

Господар каже, що це захоплення для нього вже як наркотик: всюди, де буває, купує іграшки. Багато іграшок дарують друзі, знайомі підприємці, дещо -майстри, інші колекціонери. Особлива гордість Сергія Коноваленка – колекція порцелянових ляльок. Минулого року представники книги рекордів України були готові зафіксувати новий рекорд – колекція жителя Добрянки на той час нараховувала 1250 порцелянових ляльок. Були надані відповідні папери, мали приїхати представники книги рекордів, але треба було викласти кругленьку суму. Тому цю подію вирішили відкласти.

   - Гадаю, що побити мій рекорд навряд чи комусь нині до снаги. Дякуючи друзям, маю вже понад 1560 порцелянових ляльок! - говорить Сергій Коноваленко. – Добра подруга-підприємниця з Городні подарувала мені 8 ящиків з ляльками. Вона закривала свою мережу магазинів, і непродані ляльки оселилися в мене.

Тож загалом у цій колекції тисячі ляльок, дитячих іграшок, новорічних прикрас. Є музичні ляльки й музичні шкатулки. Є різноманітні матрьошки. Мою увагу привертають симпатичні клоуни, старі чарівниці й молоді відмочки з різних куточків світу, ляльки в уніформі: кухарі, пожежні, медики, поліцейські тощо. Тут можна побачити повні колекції ляльок у національних нарядах тих республік, що входили колись до складу СРСР. Є також повна колекція «Народи світу» та повна колекція «Історичні костюми» (це продукція відомої фірми з Росії). Є ляльки-мотанки не лише з України, а й Білорусі. Є модні й популярні реборни – ляльки, один в один схожі на немовлят. До речі, прекрасний майстер, що їх виготовляє, - колишній воїн АТО родом з Остра.

   - Найцінніша лялька для мене та, яку подарували діти, - продовжує розповідь Сергій Коноваленко. – А взагалі я кожну ляльку пам’ятаю. Один с останніх трофеїв – лялечка-бабуся, яку ми купили під час відпочинку в Домінікані. Власник крамниці поставив на неї ціну 75 доларів, але вона мені так сподобалася, що ходив до нього три дні підряд, просив продати дешевше, і нарешті вторгував за 4 долари! І на додачу за долар – «маму Хуану». Продавець все повторював: «Українська мафія!» Час від часу мені пропонують гроші за колекцію чи її окремі частини. Я не погоджуюся, тому що з кожною лялькою пов’язана певна історія. Їх було непросто доставати, купувати. Це частина мого життя.

В музеї ляльки у Добрянці можна побачити доволі великі за розміром «лялькові будинки», в яких є мініатюрні меблі, ванна, унітаз, дзеркала, посуд! Раніше я бачила подібні лише в американських фільмах. «Це теж доволі дорога річ, - пояснює господар. – Перший такий будиночок я придбав колись у нас в Україні, але він був не в повній мірі укомплектований. А другий мені подарували друзі». Ще одна частинка колекції, яка особисто в мене викликає щирий захват і теплі спогади, - новорічні прикраси ще радянського періоду, навіть довоєнного, а деякі – й дореволюційного (поч. ХХ ст.). Найстаріші – паперові чи картонні, скляні, з матеріалу, схожого на вату.

   - Дід Мороз і Снігуронька – це іграшки моєї мами, - пояснює господар музею. – Збереглися також деякі кульки, сріблястий дощик, гірлянди на ялинку, причому в робочому стані. Найцінніше – знайти мініатюрні вироби. Всі ялинкові прикраси я бережу, ялинку вдома ми прикрашаємо сучасними виробами й гірляндами.

Ходити й роздивлятися кожну річ, кожну лялечку, слухати оповідки господаря, здається, можна безкінечно. І в цей час ти нібито отримуєш потужний заряд позитивної енергії. Особисто в мене було саме так. А чи спрацює у вашому випадку? Варто перевірити!

Вікторія Сидорова, Чернігів-Добрянка-Чернігів