Саме ці оригінальні вироби привернули мою увагу на так званому «Коропському карнавалі» – Миколаївському ярмарку. Безсумнівно, саме в день його проведення тут найбільший і найкращий вибір сувенірної продукції, адже ярмарок збирає відомих майстрів з різних куточків Чернігівщини й сусідньої Сумщини. Але мене цікавили, в першу чергу, витвори місцевих майстрів.

   Петриківка з коропським колоритом
   Барвисті дерев’яні кухонні дошки з симпатичними звірятами спеціально на ярмарок розписала стилізованою петриківкою студентка Аліна Давидкевич.

   - Родом я з Коропа, зараз навчаюся в Київському національному торговельно-економічному університеті, - розповідає дівчина. – Своєю майбутньою професійною діяльністю обрала торгівлю, але розпис був і залишається моїм улюбленим хобі. Не можу не малювати. Навіть у гуртожитку чи не щодня малюю. На такі стилізовані речі завжди є попит. Це і гарна прикраса, і доволі практична річ. Дощечки можна використовувати в побуті для нарізання овочів, фруктів. Вони не бояться вологи.

   За словами дівчини, ази петриківського розпису вона опанувала в гуртку «Юний митець». Захоплюється цією технікою вже 7 років і щороку намагається підготувати щось цікаве для ярмарку. Зокрема, на цей раз запропонувала гостям не зовсім традиційні для петриківки сюжети із звірятами, це їжачок, папуги. І вони сподобалися покупцям! Деякі візерунки дівчина шукає в інтернеті, але все одно завжди опрацьовує їх на свій смак. Тож кожна робота є неповторною.

   За словами керівниці гуртка «Юний митець» пані Наталії, діти цікавляться цими творчими заняттями. «Вважаю, це цінна навичка! Можна не лише малювати для душі, а й створювати сувеніри, щось продавати та заробляти. Напевно, це дітей і мотивує. У наш час варто володіти різними навичками, не лише малювати, а й продавати», - зауважує художниця. Зокрема, маленькі магніти з петриківкою діти продавали по 25 грн. За велику тарель з цікавим орнаментом їхня викладачка просила 250 грн., а з півником – 350 грн (вона тримає його в руках на фото). Недорого, якщо врахувати вартість самої тарелі, фарб, пензлів та часу, витраченого майстринею на розпис.

   Глиняні вироби як побажання, спогади та обереги
   Оригінальні керамічні вироби пропонувала гостям ярмарку місцева майстриня Оксана Цупко – керівниця гуртка художньої кераміки. «За фахом я гончар-живописець, - розповідає моя співрозмовниця. - Цю професію колись можна було отримати в Опішні. Але чула, що це училище нібито закрили. Для ярмарку я зробила велике панно у вигляді підкови, де в центрі зображена багатодітна щаслива родина. Напис звучить як побажання: «Лад та спокій у родину». Хочеться, аби у наш важкий час люди знаходили опору в своїй родині». Вартість виробу - 200 грн.

   На прилавку у майстрині бачимо й магніти з символами та назвами сіл Коропського району. Це нібито нагадування про щасливе дитинство, про той час, коли дітвора проводила яскраві канікули в селі у бабусі та дідуся. «Мені хотілося зробити сувеніри, які гріли б душу, - зауважує пані Оксана, - адже в кожного з нас десь є такі місцини дитинства. Село, в якому я зростала, має чудернацьку назву – Ковпита. Це в Чернігівському районі. Назви на Коропщині не менш соковиті: Риботин, Вишеньки, Билка, Рижки».

   Попитом у гостей Коропщини користуються й свищики, виготовлені саме тим способом , яким люди їх ліпили 100 та 200 років тому (вартість - 50-40 грн.). Скульптурка у вигляді пічки, на якій сидить бабуся, – це окарина, тобто свищик більшого розміру, на ньому можна грати мелодії. Виріб має глибокий звук. На ярмарку в пані Оксани можна було придбати й різноманітні підсвічники та дзвіночки. Один з найпопулярніших виробів – це язиката баба Калачиха – реальний історичний персонаж. Це була бойова жінка, яка завжди знала, що й де відбувається. Сам дзвіночок виглядає симпатично й оригінально.

   Варто зауважити: майже всі ці коропські керамічні вироби мають червонуватий теплий сонячний відтінок. Це місцева глина, яку майстриня та її учні добувають власноруч. За словами Оксани Цупко, раніше на Коропщині гончарство було більш розвинене. А сьогодні тут майже не залишилося старих майстрів. Моя співрозмовниця сподівається, що відродженню гончарства сприятимуть і такі заходи, як Миколаївський ярмарок. «Я сприймаю цю подію очима дитини, - поділилися враженнями жінка. - Наше містечко нібито перетворюється на казкове місце. Це наче не Короп, а інший світ. Приємно, що люди не байдужі до нашої творчості. Підходять, запитують, радіють, купують, спілкуються».
Безсумнівно, кожен з гостей ярмарку придбав щось і собі на добру згадку.

   Вікторія Сидорова, фото автора