Чернігівська духовна семінарія – середній духовний навчальний заклад для підготовки священнослужителів. Заснований у 1776 році шляхом реорганізації Чернігівського колегіуму. Складалася з 4-х загальноосвітніх і 2-х спеціальних богословських класів-відділень.

З 1853 року мала місіонерське відділення у розкольницьких справах. Відала духовними повітовими та парафіяльними училищами.

Чернігівська духовна семінарія містилася в комплексі одно-, триповерхових будівель, який склався на просторій садибі XVII століття чернігівського полковника, наказного гетьмана Лівобережної України Павла Полуботка (1660-1723). У комплекс будівель, зведених у XVIII-XIX століттях, включені залишки будинку Полуботка XVII століття.

Складається комплекс з трьох корпусів, розміщених хрестоподібно і з'єднаних між собою на рівні 2-го поверху переходами над арочними проїздами. Центральний корпус зорієнтований по осі на південь-схід і північ-схід. Південно-західний корпус, розташований ближче до річки, з півночі має бокові ризаліти з восьмикутними вежами, винесеними за межі основного об'єму корпусу.

Зведення будівель для Чернігівської духовної семінарії та їх перебудова тривали до початку XX століття з участю ряду архітекторів. Це залишило свій відбиток на композиції всього комплексу та архітектурі окремих корпусів. Якщо у двоповерховому корпусі з вежами помітні барочні риси, то в центральному триповерховому та двоповерховому східних корпусах чіткіше виступають риси класицизму.

У 1928-1941 роках у будівлях колишньої семінарії містився Чернігівський педагогічний інститут. Під час німецько-фашистської окупації будівлям завдано значних руйнувань.

Після проведення ремонтно-реставраційних робіт тут розміщені медичні установи. Наразі в приміщенні знаходиться Чернігівський військовий госпіталь.