12 гармат XVI–XVIII століть – головна візитівка чернігівського Валу. Вони прикрашають схили Дитинця – найдавнішої частини міста,  де знаходилась колишня чернігівська фортеця.

Наприкінці XVIII ст. Чернігівська фортеця втратила своє стратегічне значення і в 1799 році була ліквідована. Значно пізніше за ініціативи місцевої влади в південно-західній частині було вирішено встановити фортечні гармати.

Як свідчить одна з легенд, їх подарував місту російський імператор Петро І за відвагу козаків у війні зі шведами. Є версія, що це можуть бути гармати з чернігівської фортеці, проте вони ніколи й не стріляли.

Завдяки Тарасу Шевченку, який гостював 1846 року в Чернігові, знаємо, що у дні його візиту гармати лежали, нікому не потрібні. За 30-х років газета «Черниговские губернские ведомости» напише: «Гармати Петра Великого, які стільки років просто лежали на землі, нарешті поставили на лафети…»

Сучасний український поет Юрій Андрухович, присвячуючи гарматам вірш, іронічно називав їх «чорними апостолами» та «вогнепальними колись уламками якоїсь Росії», а також підмічав, що «з їх дул вилітають тепер лише горобці».

Так чи інакше, чернігівці вірять, що гармати дійсно стоять на сторожі міста, оберігаючи його красу і велич.