Середина й друга половина X століття багаті на події, пов'язані з Любечем, або ті, що відбувалися за участі любечан. Так, одна із численних легенд розповідає про перебування в граді Ольги й пов'язує це з підготовкою весілля із князем Ігорем, а запис під 970 р. в «Повісті минулих літ» розгортає одну із найзагадковіших сторінок нашої історії. Князь Святослав, збираючись у похід на Дунай, посадив синів — Ярополка в Києві, Олега в Древлянській землі, а новгородці за порадою воєводи Добрині випросили собі Володимира.

 Володимир був сином Святослава й Малуші Любечанки, рідної сестри воєводи Добрині. Батьком Малуші й Добрині літописи називають Малка Любечанина, нічого не пояснюючи при цьому. Хто він такий? Дослідники приводять різні версії — від нащадка Олегового посадника, який володів містом до ув'язненого Ольгою в любецькому дитинці переможеного древлянського князя Мала з дітьми. Малушу, кохану Святослава, літопис теж називає по-різному — то ключницею, те милостницею, тобто улюбленицею княгині Ольги, але усюди вона була підданою, а не рівною великому київському князеві, Рюриковичу.

Про Малушу Любечанку літописи більше нічого не говорять, але її як віщунку оспівують, як не дивно, північні саги. За деякими даними померла вона в 1000 р. Ще кілька років наводили лад на колись підвладних Святославу землях Володимир і Добриня. Добриня залишив і в літописах, і у пам'яті народу значний, легендарний слід, брав участь у багатьох військових і державних справах свого вихованця й племінника. У давньоруських билинах, що дійшли до наших днів, ім'я Добрині незмінно стоїть поруч із князем Володимиром. Призначений ще Святославом, правителем Новгорода, за малолітства Володимира, він по суті став родоначальником династії новгородських посадників. Літописні записи про Добриню закінчуються 985 роком, але легенди й сказання доносять до нас відомості про активну участь Добрині в державній реформі — прийнятті християнства, а багато науковців вважають, що саму реформу підготував власне Добриня Любечанин: «Путята хрестив Новгород мечем, а Добриня - вогнем».

Пам’ятник встановлений у 2012 році. Скульптор - М. Зігура. Скульптурна композиція виконана з каменя-пісковика -2,2х1,5 м; постамент-бетон-2,5х2,5 м.