Преподобного Антонія Печерського (бл. 982-1073 р.р.) називають фундатором Печерського монастиря та вважають засновником чернецтва на Русі. Святий Антоній народився в містечку Любеч на Чернігівщині (його мирське ім'я було Антипа). Прийняв чернецтво на Святій Горі і прожив там кілька років. Існує три припущення про місце, де жив святий на Афоні: в обителі Есфігмен, у Великій лаврі, в монастирі Ксілургу.

Преподобний Антоній мав дар чудотворення і прозорливості. Пророчив поразки руському війську в битві з половцями на річці Альті в 1066 році. Через конфлікт із князем Ізяславом Антоній двічі залишав Київ. Під час одного із таких конфліктів Преподобний вирушив до Чернігова та заснував у місті печерний комплекс на Болдиних горах.

Останні роки життя провів у Києві, на самоті, полишивши управління монастирем. Начебто, сама Богородиця повідомила Преподобному про його швидку кончину. Він помер у 90-річному віці, в травні 1073 року.

Пам’ятник Преподобному Антонію Печерському в Любечі встановлений у 2011 році, скульптор – В.Зігура. Скульптура виконана з каменю-пісковика (2 м); постамент-гранітний (1,5х1,5 м).