Найбільш унікальною з них дослідники вважають Іллінську церкву-фортецю. Цей храм оборонного типу збудований в XVII ст. на місці більш давньої фортечної вежі. Церква зведена з цегли, обштукатурена, має складний план. Складається з двох відокремлених частин, неодноразово перебудовувалася. Особливо Іллінський храм постраждав у роки Другої світової війни, верхня частина була розібрана. На жаль, сьогодні перебуває в аварійному стані (більше схожа на руїни).

Вознесенська церква була освячена в 1764 році. Будівництво велося коштом отамана генеральної артилерії Петра Юркевича. Найімовірніше, нову кам'яну споруду звели на місці дерев'яної Вознесенської церкви, яка згадується в актах в 1746 році. Її автором вважається місцевий архітектор Максим Мосцепанов. В інтер'єрі частково зберігся настінний професійно виконаний олійний живопис кін. XVIII ст. Так само збереглися старовинні ікони Спасителя і Богоматері.

Церква Успіння Богородиці побудована в 1767 р. з дерева без жодного цвяха. Настоятелем храму був батько вченого-народовольця Миколи Кибальчича. У кінці XIX ст. на місці дерев'яної церкви коштом Євдокима і Макара Стовпцових по заповіту їхнього батька Антипа виріс мурований храм - хрестоподібний у плані з подовженою апсидою. Арочні вікна обрамляють профільовані наличники. Спочатку червоноцегляні фасади не були поштукатурені. Церква є одним з пізніх храмів неокласицистичного напрямку, так званого «цегляного» стилю кінця ХІХ –поч. ХХ ст. У 1997 р. церкву повернули релігійній громаді.

Коропська синагога побудована в 1872 році, коли значну частину населення містечка складали євреї. Проект розробив чернігівський архітектор Л.Шмигельський. При синагозі діяла єврейська школа. До останнього часу будівля використовувалася як склад.

Візитівкою міста є два музеї: Коропський регіональний історико-археологічний музей (з 1997 р. розміщений у четвертій церкві, яка частково збереглася до наших днів, Феодосіївській) та меморіальний музей М.І. Кибальчича.

Вважається, що Феодосіївську церкву збудувано у 1886 році (як зазначають деякі джерела, після страти Миколи Кибальчича) у псевдоросійському стилі. У 30-х рр. XX ст. її закрили, а згодом зняли бані і переробили під кінотеатр. Експозиція закладу (понад 7 тис. одиниць зберігання) висвітлює багатовікову історію Коропщини.

Меморіальний музей М.І. Кибальчича розмістився у збереженій частині колишнього родового будинку Кибальчичів. Цей дім був збудований батьком «терориста» Іваном Йосиповичем Кибальчичем. Після Другої світової війни дві третини будинку були продані під знос новими власниками. Офіційно меморіальний музей Кибальчича відкрився 20 січня 1960 року. Нині це відділ Коропського регіонального історико-археологічного музею.

Плавучий міст. За місцевими легендами, на річці Карпівка колись діяв дерев’яний міст, який за допомогою спеціального пристрою піднімався під час повені. З часом мешканці Коропа збудували стаціонарний дерев’яний міст, але назва Плавучий за ним закріпилась. Цей міст збудований коштом заможного коропця Пальчиковського. У 2010 році біля Плавучого мосту над криницею з цілющою водою з’явилася капличка святої Мотрони. Коштами допоміг меценат з міста Дніпра, почесний громадянин Коропа О.М. Лантух. У будівництві брали участь і місцеві жителі.

Далі варто рухатися в напрямку на Понорницю до с.Рихлі. Тут, у 1666 р. на місці явлення чудотворної ікони Св.Миколи чернігівський полковник Василь Многогрішний заснував Пустинно-Рихлівський Миколаївський монастир. Він був справжньою перлиною Сіверського краю - тут трудилися на славу Бога більше 300 ченців і послушників, діяли п'ять храмів, був створений печерний комплекс. Щоправда, на сьогодні в це важко повірити, оскільки від колишньої величі залишилися тільки руїни гостинного двору, келій і монастирських стін. Дивом тут зберіглася цікава пам’ятка природи – багатовіковий дуб.

В селі Рождественському побачимо муровану церкву Різдва Богородиці, збудовану коштом отамана генеральної артилерії Петра Юркевича. Це зразок тетраконхового стилю в культовій архітектурі Чернігівщини. Дослідники стверджують, що зовнішні стіни храму колись були вкриті пишним декором.
В 1857 р. метрів за 30 від церкви зведена дзвіниця висотою 45 метрів. Ця споруда збереглася, хоча сильно постраждала в часи Другої Світової війни.

В селі Атюша можна відвідати оригінальну дерев’яну Миколаївську церкву, збудовану в 1857 році, але на поч. ХХ ст. її докорінно перебудували.

Романтичний палац у Вишеньках. Це село, розташоване на мальовничому березі Десни, тривалий час належало найвищій козацькій старшині – Івану Самойловичу, Івану Мазепі, Павлу Полуботку. У другій половині XVIII ст. його власником став фельдмаршал Румянцев-Задунайський. Він і звелів збудувати у Вишеньках унікальний палац з готичними рисами та розкішну Успенську церкву (1787р.), яка нині є пам’яткою архітектури національного значення.
Достеменно невідомо, хто є автором проєкт палацу. Припускають, це міг бути відомий російський архітектор Василь Баженов. Керував будівельними роботами учень Баженова, український архітектор Максим Мосціпанов. Палац звели у рідкісному стилі, який називають романтичним напрямом класицизму. Його характерні особливості: відмова від колон, портиків, та присутність різноманітних романтичних декоративних елементів - башт, шпилів, зубців, які притаманні псевдоготиці. За переказами, тут, у палаці, зупинялася імператриця Катерина під час своєї подорожі до південних губерній тодішньої Російської імперії , Криму та Тавриди.
А в наш час проходили зйомки деяких історичних кінофільмів.

Підготувала Вікторія Сидорова