Значна частина цієї колекції – це кульки на ялину, буси зі скляних намистин і трубочок, гірлянди з вогниками, конфетті та дощик з фольги, навіть бенгальські вогні, що зберігаються чи не півстоліття. Загалом тут зібрано понад тисячу штук різних диковинок, деякі з них датуються початком ХХ ст. В тому числі зібрані фігурки Дідів Морозів ( 27 одиниць) і Снігурок (15 штук). А от Святих Миколаїв у колекції всього декілька, та й ті – більш сучасні, адже цей персонаж не притаманний нашій традиції новорічних святкувань, розповідає власник музею. Це персонаж, розпіарений у США та Західні Європі.

За словами Сергія Коноваленка, після Жовтневого перевороту ялинки теж прикрашали, але не так широко, адже це вважалося буржуазною традицією. Та й святкування Різдва безбожна влада намагалися всіляко заборонити. Тому в 30-ті роки в СРСР став популярним такий казковий персонаж, як Дід Мороз. Хоча не можна сказати, що він цілковито штучно створений і вигаданий у той період, адже в народних казках можна зустріти Морозка – повелителя хуртовини й хурделиці, а також дівчинку, зліплену зі снігу – Снігуроньку.

- Традиція широко святкувати Новий рік з ялинкою, проводити свята в дитячих навчальних закладах і колективах почала повертатися вже в повоєнні роки, а десь з середини 50-х років ХХ століття стала масовою, - продовжує розповідь Сергій Коноваленко. – У мене в колекції є Дід Мороз з папьємаше та тирси, гадаю, він датується 1957 роком. І є листівки того ж часу. Взагалі є чимало листівок, де побачимо діток у карнавальних костюмах.

Господар колекції надзвичайно пишається тим, що в його зібранні є навіть дореволюційні іграшки, довоєнні – на той час вони виготовлялися переважно з вати. Загалом таких побачимо близько 50 штук. «Мені у спадок залишилися мамині новорічні іграшки, це кульки 1947 року, - розповідає відвідувачам Музею ляльки Сергій Коноваленко. – Раніше таких кульок було декілька, але одну ми розбили самі під час випробовування, адже нам здавалося, що вони не б’ються. Це я й намагався продемонструвати гостям. Щоправда, з третьої спроби кулька розбилася. Тепер ми так не експериментуємо. Крім того, у мене збереглися скляні Снігурка та Дід Мороз – теж часів маминого дитинства, а вона в мене 1935 року народження. Це найдорожчі для мене реліквії».

Цікаво, що для хрущовок радянська промисловість почала випускати маленькі штучні ялинки (висотою до 50 см) й, відповідно – малесенькі на них прикраси. Нині вони вважаються рідкістю. Пан Сергій має «скарб» - повний набір з 47 іграшок на таку ялинку. А ще міні-Снігуроньку під таке деревце. Але найбільш унікальна річ – то гірлянда з зірочок та верхівка для маленької ялинки. Водночас були й такі ялини, що призначалися для святкування на підприємствах, організаціях, де ставили великі дерева й, відповідно, прикрашали великими прикрасами, кульками, гірляндами. Дещо можемо побачити під час відвідування музею в Добрянці.

- А загалом за тематикою новорічної іграшки можна навіть вивчати історію, - зауважує Сергій Коноваленко. – Як з’явилися повітряні кулі - дирижаблі, вони теж стали новорічними прикрасами, як полетів перший супутник – на ялинках засяяли супутники, як людина полетіла в космос – з’явилися космонавти, ракети тощо. Коли на екрани нашої країни вийшов шалено популярний кінофільм «Карнавальна ніч», у моду увійшли різноманітні кульки-годинники. В мене вже назбиралася чималенька колекція. Чимало цікавого нам розкажуть і новорічні листівки. Тож запрошую відвідати наш музей і зануритися в новорічну казку!

Вікторія Сидорова