Історія перша, театральна
- Нас дуже зацікавив цей формат, - розповідає енергійна начальниця відділу зв’язків з громадськістю, ЗМІ, громадськими об’єднаннями Козелецької селищної ради Ірина Санченко. – Напевно, ви помітили, що більшість фестивалів націлені на етно, народні традиції, а для нас це було нове. Все ж таки багата історична спадщина, яку маємо на нашій території, перекликається запропонованою тематикою – бароко. Ми розуміємо, що це не зовсім те, що звикли бачити жителі селища, але хочемо запропонувати їм щось нове. І зацікавити гостей.
За словами Ірини Санченко, стартував цей проект ще 26 вересня з барокової вистави «Трактирниця» за однойменним твором Карло Гольдоні, яка написана в той час, коли почав будуватися наш собор. Цю виставу мешканцям Козелецької громади показали актори Чернігівського Молодіжного театру. Квиточки на виставу роздавали безкоштовно. Це був аншлаг і фурор. Будинок культури не зміг вмістити всіх бажаючих. Глядачі були у захваті! Тому адміністрація селищної ради вже думає про подальшу співпрацю з Молодіжним театром.

   Історія друга, мистецька
28 вересня зранку в стінах Музею ткацтва відкрилася виставка робіт місцевих художників. А в міському парку стартували одразу два заходи: барокові пленери для юних художників та їхніх батьків та Happening (щось на зразок презентації) від учнів та викладачів місцевої музичної школи.
Діти й педагоги розповідали про свої музичні інструменти всім зацікавленим й надавали можливість щось заграти, а також потішили своїми талантами. А в цей час юні художники під керівництвом професійних митців могли спробувати свої сили в живописі. Малювали те, що лягало на душу.
Забігаючи наперед, зазначимо, що фінальним акордом фестивалю став оригінальний символічний арт-перформанс від київських художників «Час будувати – час ламати». Біля головної сцени під музичний супровід митці зводили умовну стіну з пенопластових блоків, яку експресивно зафарбовували бризками темної фарби, а потім зруйнували вщент. Потужне видовище викликало багато емоцій у глядачів та спонукало кожного до власної інтерпретації побаченого.

   Історія третя, патріотична
Спілкування з художником Сергієм Захаровим, автором карикатурних зображень лідерів так званої «Новоросії», які він розмістив на окупованих вулицях Донецька, було хвилюючим.
- В Донецьку я малював стріт-арт і переконався, що мистецтво має таку потужну силу, - поділився Сергій Захаров. – Ми можемо малювати будь-що, і навіть коли це комусь не сподобається, не будемо очікувати репресій.
На сходах парку в Козельці митець презентував свою графічну новелу -репортаж «Діра», в якій розповідає про ситуацію очима самовидця. Це ті страшні реалії, які не можна зняти ні на фото, ні на камеру. Цей графічний документ видало Міністерство інформаційної політики в перекладі на 8 мов. Тож видання можна там і замовити. До речі, художник завітав на Чернігівщину вперше.

   Історія четверта та п’ята, про сувеніри та смачні враження
Ближче до обіду основні події фестивалю перемістилися на центральну площу. Там навпроти селищної ради розмістилася велика сучасна сцена. Перед сценою встановили зручні лави та стосики сіна, щоб поціновувачам музики - молодим і літнім було зручно споглядати дійство.
На шляху до сцени увагу відвідувачів привертали вироби майстрів. Можна було не лише придбати різноманітні сувеніри, але й самому опанувати ази деяких ремесел. Щоправда, місцевих сувенірів на цих розкладках ми не побачили. Можливо, наступного разу ситуація покращиться. Адже гостям точно захочеться привезти щось на згадку з Козельця. В нашому випадку це будуть фото на фоні собору, біля оригінального напису «Козелець» та біля символу міста – козла (цю дерев’яну скульптуру кілька років тому виготовив один з місцевих умільців). Деякі сувеніри: магніти, буклети, туристичні марки – як ми дізналися, наразі можна придбати в Музеї ткацтва.
На святі для малечі працювали атракціони, каруселі, а від наметів з їжею линули апетитні аромати смаколиків, бо видовища – це чудово, але на свята наші люди люблять ще й добре поїсти. Чернігівські журналісти відкрили для себе місцеву кав’ярню, де виготовляють смачне морозиво й пригощають гарячим шоколадом. Отримали ще й деякі гастрономічні враження!

   Історія шоста, музична
Після урочистого відкриття фестивалю на сцені почався справжній зорепад. Концертну програму розпочала капела бандуристів Київського інституту музики імені Р.М.Глієра. Дует Тетяни Лободи та Олени Кореняк познайомив козельчан та гостей міста зі «старосвітською музикою». За барокових часів до неї відносили канти, псалми та думи, які й досі можуть тривожити душі наших сучасників і не втрачають актуальності. І це було дуже доречно! Однією з родзинок фестивалю став виступ Мирослави Которович, стипендіатки «Моцарт-академії», титулованої скрипальки, шанованої у багатьох країнах світу, та її гурту, камерного ансамблю «АртеХатта».
Далі слух козельчан чарувала дивовижним сопрано солістка Національної оперети України Галина Грегорчак-Одринська. А закривав концертну програму український Паганіні Кирило Стеценко. Музика Баха у сучасній обробці справила неабияке враження на усіх присутніх й стала живим доказом того, що класика безсмертна й актуальна у будь-які часи.

   Історія сьома, перспективно-туристична
- Сподіваємось, що цей фестиваль стане традиційним для Козельця, - підсумовує селищна голова Олена Дмитренко. – Наша громада дуже активна, колектив молодий, зацікавлений у всьому новому, тому перемога у конкурсі «Малі міста – великі враження» стала для нас великим кроком у розвитку. Від Козельця мають бути великі враження, тому що енергетика містечка залежить не від його площі чи кількості населення, а від людей, які тут проживають. Містечко славне, з величезною історією, і я маю надію, що ми розвиватимемося й надалі.
За словами Олени Борисівни, в громаді формується відповідна інфраструктура для прийому гостей. Є готелі, кафе та ресторани. Є декілька екскурсоводів, готових приймати групи. Починає розвиватися зелений туризм, з’являються фермери, готові запрошувати на дегустації. Напевно, бароковий фестиваль посприяє, що люди зацікавляться й подієвим туризмом. Наразі найбільш поширеним є духовний (паломницький) туризм.

Вікторія Кудіна, фото автора