1. У давньоруські часи містечко звалося Сновськ (за назвою річки Снов, на високому березі якої й виникло поселення, а згодом – фортеця).
   2. Вперше згадується у 1068 р. у «Повісті минулих літ»: «половцем воюющим около Чернигова, Святослав… изъиде на нь ко Сновеску…одоле и тако бьеми, друзіи потопоша въ Снови».
   3. Свою сучасну назву – Седнів - місто має з ХVІІ ст. Приблизно наприкінці цього ж століття Седнів перейшов у власність впливової козацько-старшинської родини Лизогубів.
   4. У 1708 р. російський цар Петро І гостював у Седневі у бунчукового товариша Якова Юхимовича Лизогуба.
   5. У другій пол. ХVІІІ ст. Седнів був сотенним містом і досить помітним торгівельним центром. Тут відбувалися два значні щорічні ярмарки. З того часу збереглися, зокрема, цікаві відомості про таку собі пані Гошко, яка займалась виготовленням смачних пряників, які півроку (!) не черствіли. Свою продукцію вона поставляла до імператорського двору і отримала перше місце на виставці в Парижі.
   6. У 1846 та 1847 рр. у Седневі, в маєтку Лизогубів, гостював Тарас Шевченко. Тут він написав картини «Коло Седнева», «У Седневі», «Чумаки серед могил», поему «Відьма».
   7. Не тільки Шевченка, але й інших митців приваблювали ці дивні місця. Тут бували Борис Грінченко, Леонід Глібов та багато інших діячів.
   8. Власником Седнева наприкінці ХVІІІ ст. став Яків Кіндратович Лизогуб (?-1698), полковник канівський, потім чернігівський, генеральний осавул, наказний гетьман. Його онуком був Яків Юхимович Лизогуб (1675-1749) - політичний та військовий діяч, автор цінного історичного джерела – Лизогубівського літопису (1742р.).
   9. Ще слід згадати Семена Юхимовича Лизогуба (1689-1734). Він є прадідом Миколи Гоголя. (Враховуючи, що матір’ю Семена Юхимовича була Любов Дорошенко – донька гетьмана Петра Дорошенка, а дружиною – Ірина Скоропадська – донька гетьмана Івана Скоропадського, то виходить, що Гоголь є нащадком двох українських гетьманів.)
   10. Можна сказати без перебільшення, що кожен з представників цього роду чимось прославився. Так, одним із зачинателів української фортепіанної музики вважають Олександра Івановича Лизогуба (1790-1839).
   11. В центрі Седнева побачимо Воскресенську церкву (до 1880 р. - церква Різдва Богородиці). Цей чудовий зразок українського бароко був зведений у 1690 р. Яковом Лизогубом як родинна усипальня.
   12. На початку 20-х років ХХ ст. усипальню було відкрито, і очам «розкрадачів гробниць» предстали 44 муміфікованих тіла. Добре зберігся й одяг. Ці речі потрапили до музеїв, а от тіла демонстрували на атеїстичних виставках, аби довести пролетаріату, що зберігатися можуть не тільки «мощі святих», а й «мощі» цілком світських людей. Зараз у храмі є тільки одне поховання.
   13. На подвір’ї храму побачимо могилу (щоправда, символічну) місцевого блаженного – Гриця Золотюсінького. Кажуть, ця людина була прозорливою й передбачала майбутнє. А сьогодні тут загадують бажання.
   14. Поруч із храмом зберігся житловий будинок, збудований у 1690 р. Це кам’яниця Лизогубів. Приміщення схоже на міні-замок завдяки надбудованій вежі у псевдоготичному стилі зі стрільчастими вікнами. Можливо, тут зберігали також зброю та архіви Лизогубів. Це одна з візитівок Седнева, і з цього місця відкривається фантастичний краєвид!
   15. У селищі зберігся також маєток Лизогубів ХІХ ст. Це типовий для того часу панський маєток з парком, альтанкою, «романтичними руїнами», господарчими спорудами, колись тут і фонтани працювали. А зараз побачимо чимало пам’ятників. Цікаво, що тут є два пам’ятники Тарасу Шевченку.
   16. Ще в парку побачимо пам’ятник відомому чернігівцю - байкарю Леоніду Глібову, який тут бував і любив, до речі, відпочивати у альтанці на схилах біля парку, яка збереглася до наших днів. За переказами, саме тут він написав вірш «Стоїть гора високая», що був покладений на музику і зараз сприймається вже як народна пісня.
   17. Ще одна візитівка Седнева - дерев’яна Георгіївська церква (І пол. XVIII ст.) – зовсім не типовий для цих країв зразок архітектури. Тривалий час перебувала у занепаді та поступово руйнувалася. Храм, який ми побачимо зараз, - споруда, відновлена у двотисячні роки.
   18. Існує популярна легенда, що саме в цій церкві знімали «Вія» - перший фільм жахів радянських часів за мотивами творів Гоголя. Це правда, знімали (ті сцени, де панночка літає в труні). Але не вся правда. Як не намагайтеся, ви не побачите у фільмі ані седнівської, ані якоїсь іншої церкви. Начебто сцени, що увійшли до стрічки під час монтажу, перезняті пізніше у павільйонах «Мосфільму».
   19. Крім «Вія» в Седневі проходили зйомки й інших фільмів, а в наш час сюди частенько приїздять молодята для фотосесій. А для фотографів це взагалі постійне «місце дислокації», адже місцевість настільки колоритна, природа та річка настільки мальовничі, що так і просяться у кадр!
   20. Напевно, саме тому в селі ще за радянських часів був зведений будинок творчості і відпочинку Спілки художників України. Сюди любили приїжджати такі видатні митці, як Микола Глущенко та Тетяна Яблонська, які залишили нам у спадок чимало творів з краєвидами Седнева.
   21. Унікальний і своєрідний Седнів увійшов до числа фіналістів конкурсу «Неймовірні села України», що проводився в 2017 році сайтом AgroPortal.ua . За результатами онлайн-голосування та балами журі літописний Сновськ посів 6 місце й отримав грошовий приз, що був витрачений на вишиванки для фольклорного колективу.

То ми віримо, що Седнів має величезний туристичний потенціал!

Підготувала Вікторія Сидорова